Замислююся, думаю: а знаю я себе?
Напевно ні, бо відповіді різні.
Мені би мудрості Господньої, з небес,
І нерви мати, ну, хоча б залізні.
Дивлюся на Ісуса... Як Він міг
Мовчати, не кричати, коли гірко?
Не підпускали часто на поріг,
Запертою була злебільш і хвіртка...
А зараз люди... Я тепер яка?
Моя надія лише на Ісуса.
Я мовчазна? Та ні, я говірка...
Навчаюся і вірю, що спасуся!
Ось і сиджу у ніг Господніх я,
Читаю, розмірковую (я вчуся),
Пообіцяв: спасеться і сім'я,
За всіх людей я зараз помолюся!
18.11.2023
Вчуся i молюся
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2023
Свидетельство о публикации №123111801436
Свидетельство о публикации №123111801436
Рецензии