у вагонi
Посеред пустелі скорбот.
Вітаю тебе, невщухаючий,
До стону утіснений рот.
За слово тримаюсь довірливо,
Тоді, коли можу, даю.
Хапаюсь за простір фібрилами,
долаючи вбрід течію.
Надіє, благаю увічливо,
Моїх сподівань не облиш,
Уявлені примхи каприччіо
У яв перевтілюй частіш.
О, віра, знецінена церквою,
О, гола надія кохань,
Намощений шлях мій не цеглою -
Вітрилами поневірянь.
Світлина: Микола Ярошенко. У вагоні.
Свидетельство о публикации №123111301223