Чолом тобі, мій розхристаний вітре!
Як то вільному сидіти на прив’язі?
Холод і темрява. Життя непривітне!
Зливи й тумани. Дивно все! Дивні всі!
Клітка мені закрила пів неба!
Крила мої опущені долу…
Невже ми змирились? Невже так і треба?
І знов по спіралі… Чи знову по колу?
А у мені думки проростають…
Дивне кохання… Віршами розквітло..
Сойкою з клітки… Не вирвусь… Чекаю…
Чекаю побачення з вітром!
Тільки б словечко… Жду, як дитина..
Буденність і сірість… Вбивають, як яд…
Куди ти, мій вітре? Куди ти полинув,
Коли я і досі ще клітка твоя?
Чолом тобі, розхристаний вітре!
Не втримає клітка того, хто їй не належить!
Моє почуття тривожне і світле…
Та хай твоє серце ніщо не бентежить!!!
Ветер
© Copyright: Виктория Баженова 2, 2023
Свидетельство о публикации №123111004108
Свидетельство о публикации №123111004108
Рецензии