Я збирала по краплі Світло,
Я ковтала рікою біль,
Я була наче тінь непомітна,
Щось вмирало повільно в мені...
А душа так хотіла Любові,
А душа так хотіла Тепла,
Все стояла й чекала в недолі,
Без надії на Диво жила...
А посудина серця порожня,
Бо наглухо закрите воно...
І налити туди не можна
Вже Нове і Живе Вино...
Тож прибрати той камінь треба,
І відкинути темінь з душі!
Все лікує й заповнює Небо,
Лише ти Його попроси!
І так легко від РАдості стало,
Окриля безумовна Любов!
Все мине, ми - як краплі впали,
Щоб цей світ оживити знов!!!
09.11.2023. м. Київ
Крапля Любовi
© Copyright: Валентина Руда, 2023
Свидетельство о публикации №123110904514
Свидетельство о публикации №123110904514
Рецензии