смотри

***
снайпер Саша защищает Харьков
с первых дней вторжения.
когда он целится,
то высовывает кончик языка как ящерица. 
до войны Саша работал менеджером в автомобильной фирме,
в юности занимался биатлоном. 
на вопрос сколько? - насечек ставить негде.
от приклада плечо превращается в копыто.
смотри.
жена прислала видео из Германии:
сынок лежит на ковре шегги как на пляже,
рисует в альбоме  рыцаря, машину, маму, папу.
старается,  высунув язычок.

***
мастерская стеклореза
под шифером и плющом.
он  коллекционер
небольших памятников и морд вождей.
во дворе на скамейках и полках расставлены
бюсты лениных сталиных и прочих вурдалаков эпохи.
во время обстрела они
напуганные замирают
как гипсовые курицы на жердочках.
как существа из головы и жопы. 
а напротив заправка "ОКО"
и девушка в военной форме, броннике
обнимает большой стакан.
спокойно пьет кофе.


***
ноябрь сошел с ума,
оставил позади
окровавленную разрезанную одежду,
прихвачена первым морозом.
дом, разрушенный снарядом,
мелкий черно-синий виноград во дворе
похож на маскировочную сеть.
желания закончились как сигареты.
ни одного работающего магазина
дождливый закат   
на котором вышита роза,
вальсирующие кишки гардин.
очередь у водопоя - взгляд из окна 
в небо где красный бархат ракет.

квартира в коме.
жизнь давно ушла
вместе с хозяевами-беженцами. 
рояль - лакированное чучело мамонтенка 
в историческом музее.
подними крышку
и замерцают  сиреневыми кубами
столбцы пыльный музыки,
осевшей на белую кость.   
зыбь женских пальцев,  осанка. все равно,
что открыть крышку гроба. 
и увидеть тонкий скелет  в платье
чужой мирной жизни,
которой больше нет. 
где сейчас эти пальцы?
в Польше?  в Австрии моют посуду в кафе,
чистят унитазы.
этот корабль полон пустых окон,
сквозных кают.


***
жена орка из Самары
получила трофейный ноутбук
если провести ультрасветом над крышкой
обнаружишь
светящиеся пятнышки частички ДНК 
подарок залит кровью
забрызган мозгами



***
моє серце - спресований
кубик Рубіка
з убитих і живих,
iз зруйнованих міст і доль.
обертаю, кручу потворний, але живий
крик-багатокутник.
Франкенштейн тиші.
на розмінування майбутнього
підуть сотні років.
мене в цьому часі немає.
минулорічні вм'ятини від снарядів поросли
свіжою травою -
рахітичні леопарди
у блідо-зелених пролежнях.
***
ми відповідальні за тих,
кого любили інші.
***
змія вогненно-прозора з вивертом
пливе у вечірньому небі,
тихо дзвенять зламані хребці балконів.
ми мовчки сидимо на лаві
під яблунями квітучими - світячий рис.
куримо і повітряна тривога пливе
валким зубним болем.
шукає мої зуби.
***
як ланцюг бензопили рівний рев генераторів
март март март март
розірвана аорта
перев'язана дерев'яним від засохлої крові бинтом
життя
і все ж ти тримаєшся за цю нитку
дивом руками молитвою
не наважуєшся відпустити
такий рідний неземний світанок...
***
третій рік
політ хробака
над моїм гніздом
***
невеликий Колізей - тільки замість левів і гладіаторів
тут путін вбив жінку з собакою
ось зігнута виделка
і кофта
вітерець приємний як лисячий хвіст
по обличчю
заплющ очі відчуваєш
сказ
гарячу свинцеву дріб
***
відірваний вибухом балкон -
вершник без голови -
звісився з білого понівеченого коня,
щоб зірвати тюльпани,
висаджені теплими руками з 56-ї.
не можна створити
один і той самий світ двічі.
це знає Геракліт, це знає снаряд.
а тюльпани вціліли, два.
ще таять у собі турботу жінки,
точно вимкнена лампочка тепло.

***
будинки-риби випускали мальків - назавжди.
а це залиш на пам'ять як талісман.
слід чоловічої ступні в шкарпетках
серед попелу і битого скла:
видно злиті пальці та подушку стопи.
ось і все що залишилося від мужичка.
втік у ракетну ніч.
***
серійний номер ракети -
хокку смерті
мовою цифр
під час війни смерть
еволюціонує
***
дні тижня вимерли як динозаври
більше їх немає виявиш
сіру кістку бивень
або величезне як весло ребро
неділі цараптуса
війна випалює час викривляє час
в'яже мертві вузли
тривоги обстрілів
це довічне ув'язнення
тільки вивернуте навиворіт
і засуджені всі
дівчина на самокаті
солдат із протезом руки
жінка яка вигулює ротвейлера.
***
пухнастий бузковий персик - цвіль:
холодильники вимирають без людей
та світла
як покинуті тераріуми
з ящірками,
кашами, йогуртами, борщами.
***
місяць відбиток великого пальця
а зірки недопалки в попільничці
і так переливаєшся з порівняння в метафору
як тюлень від крижини до крижини
щоб втекти вціліти але смерть
граючись як касатка підбиває мордою з глибини
підкидає вгору в хмари
і завмираючи навіки помічаєш зірки
прямо перед очима
вусатою мордою
***
спогади миготіння душі
що пливе як згаслий лайнер
зоряної ночі в крижаному океані
знаючи задовго до смерті
що ти безсмертний
***
небо тверде як сталь і ліс
невидимка сам собі вирізає апендикс
з корінням вирвані дерева
ніби кроватні пружини
земля перекопана вибухами
понівечений пейзаж
як рука
що намотана на фрезерне свердло
за рукав
***
дракон, прообраз сталевого хробака,
у крижаній слизі та машинному маслі
відкладає довгасті яйця снарядів.
повільно, одне за одним,
у величезних гудячих цехах.
заповіді дві - створюй,
щоб убивати і руйнувати.
спробуй пояснити снаряду,
що таке посмішка дитини,
день народження, весна.