Ирине Фарион

Немов струмок життева сутність
Про наші справжнії життя
Тече крізь роздумів сукупність:
Від гордісті до каяття.

Так, про незламність і про волю,
Про перемогу та любов,
В майбутньому  щасливу долю,
А зараз я про біль і кров.

Ми переможемо бій з горем,
Немає іншого шляху.
Але в душі сховався сором
З патріотичного пиху.

Ми різні всі, не тільки мовой...
130 націй як одна,
На захист встали за свободу,
Пліч опліч б'ються. Як стіна

Стоять за долю України
Герої - доньки і сини.
А хтось патякає про мову...
Обурює до глибини...

Ні нації повинні в бідах,
Повинні жадібність та злість,
Пиха та зрада в різних видах
Поміж сусідами як кість.

Я про незламність і про волю.
О праве выбирать язык.
Бабусям та дідам до школи?!
Щоб в Україні руський зник?!

Так, треба знати рідну мову,
Базікай, пані Фаріон,
Але пихою нащо знову
Життя становити на кон?

Сама в польоті перевзулась,
Щоб захистити власний зад,
Від Регіонів віджбурнулась
Заради коштів та посад?

За що, цькуєш ти руськомовних?
Ти подивись  на мову ЗМІ.
Що коїться у постах злобних,
 Ось де проблема, зрозумій!
 
Огидно слухати про "орків",
"Кафірів" та "свінособак",
Так ми  всього за пару років
Спаплюжимо цю мову так,
Що наша дивна й співуча
Вже перетвориться на бруд.

Куди поділася жагуча
Любов до  правильних споруд
В співучій українській мові?
Так от же, гнівна пані - флуд!

Не місце Вам в сучасній владі,
Все перетворите в лайно,
Ми українці всі, насправді,
Не треба нас товкти в багно.

Кров проливають руськомовні
За твоє   гарноє  життя.
Так, годі вже ненависть повнить,
Вже  перехдь до каяття.
02.12.2022р.