О шарме и любви

Жизнь вдруг заговорит с тобой... Молчишь?
А что ответить на её вопросы,
на эту безалаберную осень:
швырнёт тебя листком и вот летишь...

Обочину собою украшать,
на лавочке намокшей сядешь с краю...
Потом снесут на кучу за сараем,
зажгут украдкой.

Дымная душа
незримой поволокой канет в небыль.
А ты о чём мечтала, не о небе?
Лети теперь, чтоб больше не мешать.
Как невесомый шар...
Не нужен больше шарм...

        Автопереклад на мову:

Життя зненацька звернеться...
– Мовчиш?
А що відповіси на запит простий?
На цю безладну і безжальну осінь:
жбурне тебе листком і от летиш...

Узбіччя шляху прикрашати росне,
на лавці під дощем притулишся скраєчку...
Знесуть кудись на купу, як малечу,
запалять крадькома, душа – твій щем –
полине в небуття, у безвість неба.

Чи не про це ти мріяла, душа?
Лети тепер – нема в тобі потреби.
Лети – легкою долею не гребуй.
Навіщо кульці непомітній шарм?..