Прымищэння

Приміщення, в якому я живу –
Це неосяжна кольорова сфера,
Що є вмістилищем міфічного етеру,
Де я, буває, марю наяву.
Широкі вікна, люстро та паркет,
Старої ковдри тьмяний візерунок
(ця ковдра – чийсь забутий подарунок),
Та нещодавно висохлий букет.

Приміщення, в якому я молюсь,
Є уособленням залізного бетону,
Що зварено за рецептурою Патона,
І жити в ньому я здебільшого боюсь.
Я очі розтуляю: все дрижить,
Я бачу у кутку журнальний столик.
На ньому мить тому лежав смаколик,
Але тепер він більше не лежить.

Приміщення, в якому я стирчу,
Нагадує глибокі катакомби,
Куди ховаються від атомної бомби
Всі ті, від кого я ніяк не утечу.
Люблю тебе, приміщення моє!
Кохаю ліжко, шафу, гардеробну…
Тут добре чути музику утробну,
Яку плекав ще, мабуть, Корбюз’є.

Приміщення, якому я обрид,
Мене ховає з вечора до ранку.
Але якщо відсунути фіранку,
Відкриється незвичний краєвид.

січень 2020

.......................

Я пишу стихи и прозу на русском языке. Русский - мой родной язык. Украинский - это мой второй язык. Я учил украинский язык в школе; часть среды, в которой я жил и живу, была и остаётся украиноязычной. У меня мало стихов на украинском языке. "Приміщення" - один из них. Уже в довольно в зрелом возрасте я пошёл на курсы украинского языка. Одним из домашних заданий было описание помещения. Я решил описать помещение в стихотворной форме. Корректировала это стихотворение моя преподавательница украинского языка.
Результат перед вами.
Спасибо.