Із вигнання у вигнання,
Із року в рік, із хиби в хибу,
Як те сліпе ще кошеня,
Шукаю правди, а не риби;
Не хліба в пазурях своїх.
І хай мене за це засудять,
Я вірю – стріну я свій дім,
А віра – це міцна споруда.
Шукаю долю навіки –
Усюди винний, і нечистий.
Не заслужив з небес руки –
Усі ж ми – трохи терористи.
За те, що руки у крові,
За те, що привели до влади
Катів безбожних. Не праві! –
З'їдає сором і палає
Столітня лють до ворогів,
Грабіжників та ошуканців!
Та ж відають вони наш гнів,
І всі його протуберанці.
Як прикро бачити щодня
Свою нікчемність і народу.
Із вигнання у вигнання –
Із божевілля – у свободу.
листопад 2023
417. Вигнання
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2023
Свидетельство о публикации №123110404257
Свидетельство о публикации №123110404257
Рецензии