Тріщать рожеві наші окуляри
І б'ються стрімко скельцями у вічі.
У надрах мозку не стихають лярви;
Весь час зовуть до себе в потойбіччя.
Їх слухати не можна – тільки биться,
Бо затягнуть донизу – в чорну воду!
Гнучким будь, як бамбук; міцним, як криця,
Коли на тобі – погляд всього роду.
Рожеві окуляри – це омана.
Як солодко почути: Підкоряйся!";
В Содом безславно впасти, без пошани,
Загинути душею, стати спайсом
Там, на вечері янголів, що впали
І павуків, що тчуть п'янкі тенета.
Для них ми – здобич, дичина, потала
Дитя, щоб зґвалтувати, потім – зжерти!
Тріщать тенета – виривайсь душею,
Від бруду – до своїх, поки не пізно!
Рожева тінь тріщить, і мрії з нею –
Хапай – біжи, як невловимі іскри!
листопад 2023
416. Рожевi окуляри
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2023
Свидетельство о публикации №123110404251
Свидетельство о публикации №123110404251
Рецензии