Осень прозрения мини монолог

     
Я городом юности в осень бреду –
Трамвая глаза вижу словно звезду,
Где в радуге света, витрин бирюза,
Читаю мой город, в усталых глазах
Твоих, перелистывание лет былых…
…Там в улочках старых, неровных, кривых
Ютились домишки, быть счастье могло,
Людей лабиринтом по жизни вело.
Здесь я познавал вечной сказки азы –
По узким тропинкам среди дерезы…
Стучат в зонтик капли, а память во мне:
Зигзаги судьбы в заблудившей стране…
Каких беспокойных осенних времён
Нам небо послало, в них столько имён.
Планета моя, ты на всех ведь одна –
Поймут это люди? Не дай Бог, вина…

Я городом юности в осень бреду
И верится – беды пройдут, как в бреду,
А грусти цвета превратятся в рассвет –
Сердца обретут все, Божественный Свет!

Вячеслав Шикалович
03.11.2023г.

         Осінь прозріння
              міні монолог
Я знов містом юності в осінь бреду –
І в очі трамвая дивлюсь мов в зорю,
Навкруг кольорових вітрин, бірюза,
Читаю, о місто, у журних очах
Твоїх, де гортання років не живих…
... Там в вуличках древніх, нерівних, кривих
Тулились будиночки, щастя могло,
Людей лабіринтом життями вело.
Тут я пізнавав казки вічні ази –
Вузькими стежками поміж дерези…
Капіж в парасольку, а пам'ять в мені:
Країна заблукана, мов у вісні.
Яких неспокійних осінніх знамень
Нам небо послало. Тут стільки імен.
Планета моя і на всіх ти одна –
Збагнуть теє люди? Не дай Бог, вина…

Я знов містом юності в осінь бреду
І віриться – мине біда, як в бреду,
А кольори смутку в світанок зійдУть –
В Божественне Світло серця приведуть!

В'ячеслав Шикалович
03.11.2023 р.