Полынь и вдруг фиалок нежность

Коней года уносят вдаль –
Чем дальше, тем священней встречи
Тех школьных лет, что душу лечат,
Дней незабытых череда.
О, Шар земной – кого куда?
Собрать всех просто невозможно,
Кто на простор, кто в край таёжный –
Подайте знаки, господа…
А коль ещё нет тишины
И боль утрат шлёт неизбежность,
Полынь… и вдруг – фиалок нежность,
Прощенья просим без вины…
Чем дальше, тем родней глаза,
Жжёт искренности поволока,
Не покидают нас истоки –
Взор затуманила слеза…

Вячеслав Шикалович
31.10.2023г.

Полин нараз фіалок ніжність

Коней літа відносять вдаль,
Чим далі, тим священніш зустріч –
Шкільних років часи летючі,
Днів незабутих череда.
Земная куля – хто куди?
Зібрати всіх, то неможливо,
Хто в місті, хто в полях щасливий –
Панове, де тепер сліди…
А як іще немає тиші
І біль утрат нам шле невтішність.
Полин... нараз – фіалок ніжність.
Прощення просять наймудріші…
Чим далі, тим тепліш слова,
Тлить душу щирість-поволока
І ятрять витоки до строку –
Туманить зір гірка сльоза…

В'ячеслав Шикалович
31.10.2023 р.