Десята вже без тебе осiнь...

Ось, знов прийшла рудоволоса,
Накинула зі смутку шаль...
В десятий раз без тебе осінь
Приходить... сумно все на жаль...

Мабуть від тебе привітання
Малює дощ на склі вікна.
Знайоме всім моє бажаня...
Це, синку - Ти! ... Та я одна...

Ні чай, ні кава не зігріють
Душі, що тужить в самоті...
Плекаю, мов дитину, мрію
Про зустріч в іншому житті...

Мій ведмежатко, мій синочку,
Михайлику, рідненький мій!
Неначе хтось нам все зурочив...
Тепер не стало наших мрій...

Ти пам'ятаєш, як в неділю
Ми обговорювали дні,
Твоїх заручин і весілля...
Все розчинилось, як ві сні...

Яскрава, Синку, осінь... тепла,
Та холодно моїй душі.
Без тебе я неначе зтерпла,
Живу тим, що пишу вірші.

Як ти благав... тримаю слово,
Все, що пишу - все в честь твою...
Ти чув, синочку, колискову
Мою в захмарному краю?

То все для тебе, мій маленький,
Для мами, ти завжди "малий"...
Як я почути хочу: Ненько!
Так хочу, що хоч вовком вий.

Стискаю знов перо до болю,
Все менше радості в житті,
Приборкувати злую долю
Все ж намагаюсь в самоті.

Дощам як пробачає осінь,
Так синку і мені пробач
За те, що плачу гірко й досі,
Мій Янголятко-наглядач...

Пробач. Я сильна, я вгамую,
Душі своєї стисну крик,
Я за тобою так сумую,
Мій Янголятко-рятівник!

Танцює падолист яскравий,
Співа сирена в унісон...
Завершую буденні справи...
Шукати йду тебе в свій сон.

29.10.2023 р.