Палаэ вночi

Час - це вода.
Казка - це зима.
Смерть - це вона.
Світ - це пітьма.

Сяють моря,
Літають грачі.
Тендітна зоря,
Палає вночі.

Осінь, від агонії до відродження,
Від гармонії до спустошення.
Завжди лунає голос в тиші,
Що нашіптує мені ці вірші.

Все у тебе в голові,
Значить можна все.
Роби думки нові,
Тоді вже не трясе,
Тільки понесе.
Рознесе усе.

Вибір різного шляху -
Лише ілюзія нашої вини.
Галактики замість даху,
Горизонти замість стіни.

Мементо морі,
Вся історія на крові.
Без відчаю, без болі.
Ми обрані завдяки долі.

Язик бреше, очі ніколи.
Видно, якщо є полум'я.
Багато чого самі запороли,
Щоб прийти до свого я.

Як трапляєтся, так і має бути.
Тож вибір не існує, є шлях.
Серце підкаже, треба лише чути.
Інші реальності побачимо у снах.

Життя вдихай до краю і до дна!
Гра буде жорстка та до тла!
Поглинай спогади, як келих вина!
Горить душа у створенні тепла.
 
Там де ми,
Завжди вогонь.
Чи згадаєш ти,
Як тримав я лодонь..