Тобі, хто став з народження усталим,
покинутим в сирітство попервах,
із сумом в світі досі небувалим,
присвячую свою любов в піснях,
в оцих рядках, наївних і недбалих,
в оцій мелодії журби без сліз,
я заперечую судьбу лукаву
непримиренно, зовсім, навідріз.
Я проголошую весну і дзвони
і кожну мить закоханих удвох.
Нехай нема усмішок на іконах,
вони лунають у пташиних "тьох".
Вони лунають щиро, без потреби,
коли я падаю в годину жнив
помежи білих мальв, очима в небо,
в обіймах з вічністю, як ти любив.
світлина: Іван Їжакевич. Проводи
проводи
© Copyright: Цветков Александр, 2023
Свидетельство о публикации №123102701396
Свидетельство о публикации №123102701396
Рецензии