Як був я так необережний...
яскравий вибух в одну мить,
коли душа палахкотить
в пітьмі тілесної комірки…
Кохання – це сердець розмови,
та їх чудовий медозбір,
і філософській з Богом спір
Весталки-Долі та крамоли…
Слова коханнь - слова молитви,
коли слова - гостріші бритви
і раню я об них язик
під ніжний схлип і млосний крик,
де я був так необережний,
діставши з піхов меч бентежно,
і пронизав плоть у дівча
гарячим кінчиком меча…
Якщо серед усіх штормів
твою любов знайти зумів,
всотавши Долі приговір -
жагу пожежі ніжних тіл...
Де до Небес торкнулись ми
гріхом кохання на Землі…
Де ми на мить були безбожно
Любов'ю - Господу тотожні.
***
Fitzwilliam Museum, Cambridge, UK
Свидетельство о публикации №123102507109