За пару днів міняє кольори
маленький парк, тепер в нім мало люду.
Дощ краплями великими згори
несе ангіну, кашель і простуду
сміливцям, що прийшли навідать парк
(бо вдома сум завівся й ниє днями).
А парк не той, замісто сонця - хмар
важкезні брили вИсяться над нами.
Рве парасольки вітер без жалЮ...
невесело... десь каркає ворона...
на лавці напис щирий "i love you"...
і дерева скрипить потрухла крона.
А все ж щодня в той парк мене щось зве,
попри дощі, вітри і сіру, мрячну днину...
мо' в того парку серце є живе,
яке зуміло полюбить людину.
Парк
© Copyright: Ева Сокол 2, 2023
Свидетельство о публикации №123102505791
Свидетельство о публикации №123102505791
Рецензии
Какая прелесть, мой дружочек! Глубоко лирично и исполнено на 5 плюс. Дай Бог тебе здоровья и вдохновения!
Наталья Якименко 2 18.11.2023 10:49 • Заявить о нарушении
Наталья Якименко 2 18.11.2023 10:49 • Заявить о нарушении
Закінчення і мені сподобалося, щось містичне в ньому.
Дякую щиро, моя дорога!
Ева Сокол 2 11.12.2023 15:35 Заявить о нарушении
Дякую щиро, моя дорога!
Ева Сокол 2 11.12.2023 15:35 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.