І.С.
Посміхаюсь тобі)
Дуже втомлена, але спокійна.
Бо над прірвою міст ми пройшли.
Є життя. Просто є.
А його течія не буває легка і покірна
Залишитись людьми...
Не тягар я, а серце твоє.
Бо створили мене
Із ребра твого. Там моє місце
Тож спокійно працюй. У нас все добре.
Минають день, ніч...
Все, коханий, мине
Те про що мовчимо наодинці
Та ось посмішку цю
Ти не раз ще повернеш мені.
Є герої фронтів біля теплих сідниць та диванів
Є такі, хто без слів прикривають собою фронти...
Хто б там що не хотів -
Дії будуть прості й бездоганні
А думки голосні
Вийдуть в шепіт :
"Твоя. Тільки Ти."
Те, про що мовчимо...
© Copyright: Анна Владиславовна Смолякова-3, 2023
Свидетельство о публикации №123102404670
Свидетельство о публикации №123102404670
Рецензии