Я мрію відпустити цю тугу,
Хай листопадом падає до ніг.
І сумувати більше я не хочу,
Я б так сміялась, що б тріщав живіт.
Але посеред ночі, десь із дна,
Спливає сон про страх і почуття,
Про біль, образи, плач і сум,
Про те, як думала, що я назавжди тут.
Я мрію відпустити все погане,
Лишити при собі лиш сміх і щастя.
Нехай ця гіркота засяде в пам’ять,
Але щоб не боліло у зап’ястях.
Я мрію відпустити і змиритись,
І жити далі: крок за кроком йти.
Хай з листопадом все зриває вітер!
Я ще сміятимусь,
остання,
до весни.
22.10.2023
© Inna Омут, 2023
P.S. Одна з теорій: "Либідь" походить від "либитись" :-)
Либ1дь
© Copyright: Инна Омут, 2023
Свидетельство о публикации №123102208545
Свидетельство о публикации №123102208545
Рецензии