Чорне й біле
Десь далеко в синіх сутінках завіси пам'ять шепче…
У вікно відкрите вітер студить…. Постаті мінливі
Всі кудись спішать. Зоря вечірня пломеніє – ще й ще,
Нижче й нижче, за дахами у шатрі червоні зливи…
Денце дня іще одного в сірий вечір поринає…
Настрій дивний, як димок від сигарети – був й немає.
Вже ліхтар на розі зойкнув, розігрівся й світить тьмяно.
Жде сюжет любовна пара на тій лавці для роману.
Край Землі й небес зійшлися – лиш повітрям відділились.
Ніч не лякана у місто увійшла легким туманом.
У домівці, що навпроти, дошка шахова зсвітилась –
Чорне й біле – все упоміш, як життя чудна омана…
Це вікно… збіднів екран… і кава встигла прохолонуть;
Щось тролейбус проспівав з жалем – неквапно з завороту.
В чорнім зорянім, красивім покривалі Неба лоно –
То ж вистава Божа, мила і чарівна – сну є спротив…
В’ячеслав Шикалович
21.06.2010р. – 22.10.2023р.
Чорнэ й билэ
© Copyright: Вячеслав Шикалович, 2023
Свидетельство о публикации №123102202281
Свидетельство о публикации №123102202281
Рецензии