Мовчазна поетеса в осінніх обіймах
Милувалася жовтнем, крокуючи парком.
Відбивалося небо в очах її мрійних
І ховались думки десь далеко у хмарках.
А вона посміхалась, неначе Джоконда -
Загадково і мило.
І шла так граційно.
Дощ прискорив їй крок,
прихистила ротонда -
Зіпсувати ж прогулянку - то безнадійно.
Бо у серці яскрава осіння пожежа -
Від богрянцо до вохри зі шквалом кохання.
Падолистом прикрасила настрій, одежу -
Потурати готова дивнішим бажанням -
І посипались рими у теплі долоні.
Здивування змішалося з радісним сміхом -
Бо дозріли вірші у осінньому лоні,
Щоб на аркуш лягти невагомо і тихо...
21.10.23.
Мовчазна поетеса
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2023
Свидетельство о публикации №123102104445
Свидетельство о публикации №123102104445
Рецензии