Завжди невчасні перші холоди,
ще б зовсім трошки сонячного літа.
Ще треба неодмінно віднайти
того, хто здатен душу відігріти.
Ще поцілунків присмаки відчуть,
такі солодкі, наче літні сливи...
У глибину взаємності пірнуть
і карбувать миттєвості щасливі.
Ще трохи літа, щоб було із чим
лишити світ ілюзій при потребі...
І щиро дивуватися на небі,
коли розвіється омани дим.
***
Вважалося, Земля - наш рідний дім:
немає дому й нас нема у нім.
Омана
© Copyright: Ева Сокол 2, 2023
Свидетельство о публикации №123101505673
Свидетельство о публикации №123101505673
Рецензии