ЗавІя мете
і вИє зневірено вітер.
Снує самота
довкола осель і доріг.
Моралі етЕр
ніколи не зможе зігріти
бездушшя сльотА,
як душу непрощений гріх.
Стихія крильмИ
прасУє луги і долини,
єлеєм хули
усе поглинає імла.
У холод зими
клини вибиваються клином
і тіло болить,
як серцю бракує тепла…
БезлИко народ
блукає у рідному краї
і сумно до сліз
не лиш од нестачі ідей…
ОгИди тавро
уперто мене не лишає
до тих, хто уліз
цинічно у лики людей!
Піском дзиґарЯ
стікають хвилини і рОки.
Скрегоче засУв,
немовби розлючений пес.
Багріє зоря,
відлунюють МОлоха кроки
і жорна часУ
розмелюють манну небес…
15.10.2023
Жорна
© Copyright: Олександр Мачула, 2023
Свидетельство о публикации №123101503316
Свидетельство о публикации №123101503316
Рецензии