Вже 30 років як немає мами
Та у душі моїй вона завжди жива.
І так буде до тих пір поки буду сама жити.
Вона в моїм серці Матуся дорога !
Я усім її ставлю за приклад,
Бо одній було дуже тяжко нас ростити.
Це тільки один Бог про все знав.
І тільки один він їй допомагав.
А ми хоча були малі , після війни,
Та як могли так мамі і допомагали
І все ж матусі не так тяжко було.
А ми при цьому досвід набували.
І як не тяжко було жити нам,
Та в нашій хаті завжди пісні лунали.
А матусин голос як дзвіночок лунав
І від тяжких думок нас відволікав.
Отак і виросли всі в матусиній ласці.
Ще й заздрили інші люди нам.
Але й були такі , що цього лиха не зазнали
І відкрито нам не співчували.
Та хай Бог їм буде суддею.
Ми знаємо , що несправедливості в світі вистачає.
І як говориться « Пів світу плаче , а пів скаче»
Але нехай ніхто такого лиха не зазнає.
11.10.2023
Вже 30 рокив як нема мами
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2023
Свидетельство о публикации №123101402147
Свидетельство о публикации №123101402147
Рецензии