О! Як же гарно зав'ядає осінь!
Від золота й багрянцю ліс горить!
До вечора палає дивний пломінь
І все довкола щедро золотить.
Кружляє заметіль сухого листя
Під музику замріяних вітрів,
Крізь хмари промінь ледве-ледь пробився,
Немов з далеких зоряних світів.
Не віриться, що скоро згаснуть барви
І білий саван вкриє всі поля,
Накриє іній вигорілі трави,
Гаї прошепчуть осені: "Прощай!.."
Як вогнище, палає горобина,
Калини грона світяться, як жар,
Та вже стоїть на варті хуртовина,
Записує новий репертуар…
А я сумую, бо втрачаю віру…
Осінні сподівання не збулись.
Війна в душі спалила всю палітру,
Залишивши золу та дим густий…
Не вiриться
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123101107944
Свидетельство о публикации №123101107944
Рецензии
Ваші вірші мені як бальзам на душу. Так Ви пишите душевно і проникливо до самого серця.
А сподівання наші не збулись,
Ця осінь знову смуток принесла,
Та все одно ми переможемо колись
І згасне назавжди проклята ця війна.
З повагою і теплом душі.
Савенко Ольга 11.10.2023 23:26 • Заявить о нарушении
А сподівання наші не збулись,
Ця осінь знову смуток принесла,
Та все одно ми переможемо колись
І згасне назавжди проклята ця війна.
З повагою і теплом душі.
Савенко Ольга 11.10.2023 23:26 • Заявить о нарушении
Дякую, люба, за вашу віру і оптимізм, за щирі слова.
Галина Чехута 12.10.2023 07:57 Заявить о нарушении
Галина Чехута 12.10.2023 07:57 Заявить о нарушении