Вiдлуння мрiй
До нього так пасує
Осіннє листя, аромати кави...
Там голосом сумним але ласкавим
Вокал вітрів з дощами сніг міксує.
Де стелить клен під ноги вітражами
Уламки снів, лаковані дощем.
Неначе сльози, наче світлий щем,
Неначе щось таєме поміж нами -
Забуте , стерте з пам'яті давно...
І губить клен вже крону кучеряву,
Колись руду, а до зими біляву,
Але м'яку, як золоте руно...
Свидетельство о публикации №123101104032