Украинська двомовнисть. Иван Крылов

 
Вовк на Псарні.

Вовк, що вночі вдирався до вівчарні,
подейкують, ти ж ба! - продерсь до псарні.
То ж, вмить розбурханий, той вовкодавчій двір,
ізблизька розпізна криваву забіяку,
весь злістью ізійшовсь, й шаліє, геть - на драку.
Псарі волають: суне сволота,
й мерщій - на засув ворота.

Вмить - Вовку  буцигарня встала адом.
Бігуть - хто із мушкетом, хто з дуб'єм.

"Вогню! – кричать, вогню!
Прийшли з вогнем.

Мій Вовк сидить, у кут притиснувшись задом,
зубами клацає і дибки встала шерсть,
очима з‘їв би всіх, алеж, – хоч круть, хоч верть,
він бачить, що отут йому не перед стадом,
і що пора йому вкінець
розрахуватись за вівець,
пустився наш мудрець
в переговори.

І взявся: "Друзі! Ну, навіщо весь цій шум?
Я ж, ваш звіддавна сват і кум,
прийшов миритися, навіщо ж ці докори?
Забудьмо давнину, складемо спільний лад!
І я ж не тільки не торкнусь до ваших стад,
алеж із іншими за них сам гризтись буду рад
і вовчим словом присягаю
що я… "

"Ет, досить, напутив,
Залужний отаман вовчиська перебив –
ти сір, друзяко, я ж, ти бач, вже сив,
та й вовчу, споконвік, натуру хижу знаю;
й ось тому, пробач, такий вже звичай мій,
інакш з вовками й не зарадить мировій,
як зняти шкуру з них хутчій".

Й на Вовка нацькував хортів неситих зграю.


"Русскоязычный текст - 210 лет тому назад..


Крылов Иван Андреевич


Волк На Псарне

Волк ночью, думая залезть в овчарню,
               Попал на псарню.
     Поднялся вдруг весь псарный двор -
Почуя серого так близко забияку,
Псы залились в хлевах и рвутся вон на драку;
   Псари кричат: "Ахти, ребята, вор!"-
     И вмиг ворота на запор;
     В минуту псарня стала адом.
          Бегут: иной с дубьем,
               Иной с ружьем.
"Огня!- кричат,- огня!" Пришли с огнем.
Мой Волк сидит, прижавшись в угол задом.
   Зубами щелкая и ощетиня шерсть,
Глазами, кажется, хотел бы всех он съесть;
     Но, видя то, что тут не перед стадом
          И что приходит, наконец,
          Ему расчесться за овец,-
               Пустился мой хитрец
                В переговоры
И начал так: "Друзья! к чему весь этот шум?
          Я, ваш старинный сват и кум,
Пришел мириться к вам, совсем не ради ссоры;
Забудем прошлое, уставим общий лад!
А я, не только впредь не трону здешних стад,
Но сам за них с другими грызться рад
          И волчьей клятвой утверждаю,
     Что я..." - "Послушай-ка, сосед,-
          Тут ловчий перервал в ответ,-
          Ты сер, а я, приятель, сед,
     И волчью вашу я давно натуру знаю;
          А потому обычай мой:
     С волками иначе не делать мировой,
          Как снявши шкуру с них долой".
И тут же выпустил на Волка гончих стаю.