Все більш встрачаю я людей, –
Союзників своїх священних,
А в місті мертвому щодень
Ковчег готую свій зі щему.
Готую я свою броню,
Все більш важку, все більш надійну,
Назустріч йду новому дню:
Я переможу чи загину!
Я пам'ятатиму тебе,
Ім'я твоє назавжди в серці.
Ти вирвешся зі злих тенет
Під крильми нашої фортеці"
Довіку в серці пронесу
Усіх, хто впав, хоч був і поряд.
Судив мене звірячий суд,
Але дарма – мій шрам загоївсь.
Крізь снів роки перепливу
До берега свого гірського
Заради тебе – наяву,
Хоч привидом ти й впала в кому.
Все більш втрачаю я людей, –
Нажаль віршам не замінити.
Та, все ж, новий зустріну день,
Там, де щасливі будуть діти!
вересень 2023
401. Броня
© Copyright: Дмитрий Арутюнович Романов, 2023
Свидетельство о публикации №123100104221
Свидетельство о публикации №123100104221
Рецензии