Війна не зовні. Ця паскудна сука
гризе нутро мі… Тупості хробак
повзе кишками… в душу мляво грюка,
останні нерви в гордощів кулак
змотавши геть. Душа про щось благає,
хоч тіло чинить опір, мов солдат.
Чому все так? Чому немає раю?
Чи є, та лен ціною серця втрат?..
Як Лесь писав: «О, кляті ці питання!..»
Гризуть… гризуть… А я, проте живу…
Не перший і, здається, не останній,
хто сни війни сприймає наяву…
Сни
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123092801939
Свидетельство о публикации №123092801939
Рецензии