Дiвчинка i фея

Фея біленька літає в садочку,
А дівчинка тихо  плаче в куточку,
Бо дуже маленького зросту вона
І все що навкруги ,велике- біда:
"Коли б я побільшала зростом хоч трішки,
То   і під стіл не ходила би пішки.
Тоді  і тарілка була б не глибока,
І  не страшною здавалась  сорока,
-Тихенько сльозу витирає малеча,
- хто допоможе зменьшити речі?"
Фея почула як впала сльозинка
І полетіла ,де плаче дівчИнка.
Ніжно на вушко їй прошептала:
"Спатки лягай,щоб раніше ти встала,
Вийти щоб зранку в  садок погуляти,
За квітами добре там доглядати.
Збудуться мрії,не плач не горюй,
Ти засинай ,все ві сні розмалюй",-
Дівчинка очі закрила слухняно,
Поринула в сон,що пахне духм'яно.
Ранком прокинулась -швидко в садочок:
Квітам усмішку,водички  кубочок,
Небу сказала:,,Привіт ,я підрОсла,
-І схаменулась...-Я дійсно доросла!"
Все  навкрУги зменшилось якось,
Що в  мріях хотілось- раптом і сталось:
Мама до столу покликала доню,
Тарілку взяла в невелику долоню
І ложка вже стала трішечки меньше,
Та й  стіл невисокий, стілець наче нижче.
Сорока на гільці була не страшною,
Та  не здавалась такою бідою!
ЗаІскрились очі  від щасті в дівчИни,
А фея чекала такої хвилини-
Махнула  легкими своїми крилАми,
До інших  майнула, густими садами!

27.09.2023