невагома
на волю не впускають нас
із добровільного заслання.
Ми споримо і лине час,
Повільно лине, неминуче,
і скелю дробить в камінці
і облишає неживучі
Лиш хвилі кола по воді.
Ось, на околиці раїна,
Сріблястолиста, майорить,
Як спору нашого підміна -
То вліво хить, то вправо хить.
Так, чи вартує сперечатись
До хрипоти, до німоти,
Я просто винен. Ось мій запис.
Візьми, перечитай, порви.
Світлина: Деніс Саражин. Невагома.
Свидетельство о публикации №123092606610