Думки

Одягну краватку і білий піджак,
в зелений горошок сорочку,
нехай хтось і скаже: «- Дивак!»,
піду, щоб Поліну знайти карооку.          

Куплю я троянди і київський торт,
кілечко на пальчик і пляшку мадери,
при зустрічі скажу: «- Шолом!» 
представлю себе в кавалери.

Вона вся, звичайно, в сльозах.
І радість, й авжеж, шури-мури…         
Швиденько ми рушимо в РАЦС,
несучи в собі усі стріли Амура.

І буде усе, як в звичайних людей -
оркестр і танці, веселе весілля.
А потім народимо божих дітей,
(онуків на потім, спочатку Андрія)

Почнуться сімейні по різному дні:
пелюшки і памперси, соски. Картина:
немає футболу, лише серіали одні,
й без зачіски вранці дружина.

Вітрянка, проноси, а ще діатез,
чекає сміття у відрі і турботи, -
«Купи, не забудь, ковбасу й майонез!
(у тещі-гадюки обід по суботах)

Кредити, електрика, газ і вода. Де вино?
Хоч сина віддати би в школу спочатку. 
Смак пива й цигарки забуті  давно.
Рибалка? А зась! На спині лиш качалка.
 
P. S.
 
Одягну в клітинку піджак
і жовто-зелені штани.
І крикнуть мені, - «Ходь, чувак!»
«- Біжу я, біжу, пацани!!!»
З похмілля мабуть ці думки!


        1976-1981-2021 р.р.