Нам нема вороття. Ми занадто вже щирі для світу.
Роздаємо серця, як шматочки небесних хлібин,
у дитячій надії собою нащадків прикрити,
як колись нас прикрив розіп;ятий прапращуром Син.
Нам не треба вогню. Ми і так, як Антарес, палаєм
серед диких полів і фактично безкрайніх пустель,
що здаються нам зранку отриманим в спадщину раєм,
до якого ніколи вже знов не влетить Азазель.
Нам бракує себе як початку людського кохання,
що, нарешті, відкриє незамкнені двері весни
і оновить початок, можливо, нехай і востаннє,
щоб в кінці додивитись війною знекровлені сни…
Нам
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123092102554
Свидетельство о публикации №123092102554
Рецензии