Юрий Фатнев. На росстанях. Рус. Бел
Восемь столетий -
Ни много, ни мало -
Никто не заметил,
Что Русь прорастала.
И время настало -
Из праха восстала
Мелодией новой!
И ожило Слово!
Оно меня кличет:
Послушай!
Смотри!
Пока ещё эта земля - не утрата,
До мысли, до взгляда
Себя раздари!
Гроза бьёт копытом в зелёных Карпатах,
И ржание ливня
Так звонко- призывно,
Что гриву хватай, коль родился крылатым!
Скачи безоглядно,
Подковы печатай,
В груди заглушая сердечные взрывы!
Становится ближе
Всё то, что вдали.
***
На ростанях
.................
Восем стагоддзяў -
Ні шмат, ні мала -
Ніхто не заўважыў,
Што Русь прарастала.
і час надышоў -
З праху паўстала
Мелодыяй новай!
І ажыло Слова!
Яно мяне кліча:
Паслухай!
Глядзі!
Пакуль яшчэ гэта зямля - не страта,
Да думкі, да погляду
Сябе раздары!
Навальніца б'е капытом у зялёных Карпатах,
Іржанне ліўня
Так звонка- заклічна,
Што грыву хапай, калі нарадзіўся крылатым!
Скачы безаглядна,
Падковы друкуй,
У грудзі заглушаючы сардэчныя выбухі!
Становіцца бліжэй
Усё тое, што ўдалечыні.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №123092102026