1.
Знову захід сонця догорає,
І вечірній обрій вкрив тополі;
Небо, наче легіт колихає
Чорнобривці у широкім полі.
Там за небосхилом де тополі,
Рідна земле-матінко в неволі;
Там за неосяжним небокраєм,
Рідний берег звільнення чекає!
2.
Легіт, що ледь-ледь торкався квітів,
Вітром став і дме до краю неба,
Де струнких тополь хитає віти
І осінніх квітів хилить стебла.
Розігнав той вітер чорні хмари
І на небі запалив Стожари,
Над дібровою, над яром… гаєм…
Ніби Берегиня захищає.
3.
А вночі тополі зустрічають
Наших Привидів сталеву зграю,
Хай ворожа техніка палає,
Там за лісосмугою, за гаєм!
Буде, браття, наша перемога,
Бо у нас єдиний шлях – дорога,
Що веде на схід до небокраю,
Там, де вітер хмари розганяє...
Де за небокраєм… гаєм… гаєм…
Рідна земле звільнення чекає!
07.09.2023
За небокраем
© Copyright: Черный Пират, 2023
Свидетельство о публикации №123091904890
Свидетельство о публикации №123091904890
Рецензии