Ну от і все… душа як ластівка злітає,
А тіло падає на землю без життя…
І тільки музика на хвильку завмирає,
Та вітер ніжно доторкається мерця.
Одна за одною спадають зорі з неба,
І чути плач матусь та люблячих жінок…
А дітям поруч наче сонце батька треба,
Що з ними випише мільйони сторінок!
Від болю серце України розриває,
Струмками кров тече по схилах до Дніпра…
Хто хоче розквіту, народ свій не вбиває,
Бо надто дорога ціна життя!
І знову смерть крокує тихо за спиною,
І знову поштовхи кохання до життя…
Я мрію бачити дочок своїх живою,
Бо з того світу вже не буде вороття!
Київ
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2023
Свидетельство о публикации №123091803954
Свидетельство о публикации №123091803954
Рецензии