За сонячним ранком мене, розіп;ятого часом,
очікують мить воскресіння і ніжні вуста
тієї, що я їй світи простелив, як паласи…
тієї, якій дарував океани й міста…
Вона на світанку притулитися тілом жаданим,
і попіл, що ним я завжди проти ночі стаю,
умить оживе, й проголосить коханій осанну,
відчувши, що з нею - це вічна любов у раю….
А далі… а далі звичайна для всесвіту днина,
наповнена щастям простого, земного життя,
в якому, немов із шофару, для кожного лине
божественна пісня про мрію як серця буття…
Ранкове щастя
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123091702829
Свидетельство о публикации №123091702829
Рецензии