Негаразд
Життя, я знаю – нескінченна низка:
Спочатку радість, потім біль та сум...
То парко нам, то холодно та слизько...
Як "Антарктида" замість "Каракум".
Що ж від брехні не захищає слово?
Чим далі в ліс – тим вище негаразд.
Вступати в бруд навчилася чудово,
Я вмію помилятися на раз.
Думки мої ... - Далеко їм до раю,
Звичайні справи - смаку "лабуди".
Навіщо я гармонію шукаю?
Десь у болоті – свій ковток води...
Мені до фені - знатність і багатство,
Все менше сили ... (трохи - поки є) ...
Скажи і сплюнь, що нам від сили двадцять,
Що чарівництва душам дістає.
Так, є майстерність, тільки біль у тому,
Бо – рівноваги не навчили нас,
Для перемоги правди будь-якому -
Пройти брехні спочатку – майстер клас.
Ніяк я не навчуся компромісів,
Втрачаю всі удачі на шляху.
Навіщо йду кудись за закулісся?
Щоб там ніхто не бачив "трибуху"...
Тепло віддати пробую крижині,
Хоча навіщо стигну на краю?
Ні, мабуть, серце я віддам людині,
З якою я щасливою стаю...
Свидетельство о публикации №123091505692
Вядома ж сэрца будзе аддадзена толькі каханаму чалавеку, з якім ты ёсць шчаслівая!
Абдымаю шчыра,
Ядвига Довнар 16.09.2023 21:06 Заявить о нарушении
"Оля, какое красивое, пронзительно трепетное стихотворение! Такой поющий голос!
Конечно, сердце будет отдано только близкому человеку, с которым ты счастлива!
Обнимаю искренне"...
Так может отозваться только красивая поэтическая душа))Сначала прочла, а потом перевела, убедилась, что всё поняла правильно))
Мой поклон!)) 😘
Ольга Заря 2 17.09.2023 14:38 Заявить о нарушении