Юрий Издрык род. 1962 Эклиптика

я прощаюсь с морями в электронном формате
ещё с небом прощаюсь в бесформенном небе

я прощаюсь со всем что хотел бы начать и
не начал а нафиг оно мне потребно

я прощаюсь и с тем что закончил начавши –
только время теперь его смоет и вытрет

со стихами ещё одной рифмой прощаюсь
как с ветрами прощаются встречным лишь ветром

ожидаю звезду в разноцветье абсента
чтоб взлететь вместе с нею в полынное поле

я прощаюсь с почти незаметным акцентом
почти в каждой строфе и почти в каждом слове

а с собою самим я давно попрощался –
и проклял себя сам и простил и прославил

я останусь как память о химии счастья
послевкусием горьким в нефритовых травах

ЕКЛІПТИКА
я прощаюся з морем в цифровому форматі
я прощаюся з небом у безформному небі

я прощаюсь з усім що збирався почати
а проте не почав ну бо нафік то треба

я прощаюся з тим що почав і закінчив –
це тепер лише час позмиває і витре

я прощаюсь з віршами іще одним віршем
а з вітрами прощаюся зустрічним вітром

я чекаю на зірку у барвах абсенту
щоб злетіти із нею в поля полинові

я прощаюся з малопомітним акцентом
майже в кожній строфі майже в кожному слові

із собою самим я давно попрощався –
і прокляв себе сам і простив і прославив

я залишусь як спогад із хімії щастя
як гіркий післясмак у нефритових травах