Шинкар, налий мені горілки…
Я буду згадувати смерть,
якою ми забили вщерть
цей світ по голені гомілки
його правителів. Колись
нащадки скажуть щось недобре
всім нам, що вже пішли за обрій,
чи то донизу, чи увись.
Холодне небо вкриє світ
дощу картатим простирадлом,
і душ загублених ковадло
відчує молот чорних літ
війни за велич дурнуватих.
Про що ми думали тоді?
Навіщо серденько біді
віддали? Бідний чи багатий -
будь-хто здавався у полон
своїй жадобі. Мало… мало…
Тягли… кидали… просто крали…
І все це з чортом в унісон.
А результат? Дрібнички з бульку
і сміх, що цвинтарем луна.
Бажали зір у письменах,
а взяли свічку у писульках.
І так завжди, хоч круть, хоч верть.
Нема з неділі понеділка…
Шинкар, налий мені горілки…
Я буду згадувати смерть.
Згадка про згадку
© Copyright: Александр Ноцкий, 2023
Свидетельство о публикации №123091302719
Свидетельство о публикации №123091302719
Рецензии