О. Бабий. Гулящая

Олесь Бабий.
(1897-1975).

Гулящая.
(отрывок).

..Погиб отец на ратном поле,-
Осталась я в сиротской доле...

Мечтала: долю преломлю !
Боролась-падала на шлях,
Но кто видал меня в слезах ?
И вот в грехе, как во хмелю...

Как будто бы отраву пью,
А в спину-гиканье и смех,
И матери проклятье шлю,
Коль родила меня на грех!

Я первой нежности не знала,
Вы наземь бросили меня,
Я как осенний  цвет увяла,
Засохшей розой у плетня.

Иду...а дождик не проходит,
Вдруг кто то скрипочку заводит,
Вот здесь...несётся из окон...
Салон.

Она. Ребёночка голубит,
Как любит, любит !

Играет Он-звучит рояль...
Как жаль...
Ах, тот, кто так играет томно
Любил меня...поди не помнит ?
Любил, покинул, вот печаль...

Жена богата... Детский смех,
А я-лишь девка для утех...

Как хочется, ласкать, любить,
Родить- и этим счастьем жить!..
Ха-ха, смеюсь я от тоски,
Так кто отпустит мне грехи ?

Прохожий мне:-"Пойдём вдвоём?
-Ну что ж, хотя бы с этим стариком"?
-Сто марок, пива и вина,
Мы будем пить любовь до дна!

Так, что и дьявол бы не смог,
Так, чтобы старец не продрог!
Паршивый, лысый, не тяни,
Притона светятся огни !

***
Проститутка.

Чому на фронті батька вбили?
Мене сиріткою лишили...

Колись... я мріла... на верхівя...
Боролась — падала на шлях,
Не бачили мене в слЬозах
А бачите, як впала в гріх...

Знесилена. Тепер для мене
Ви маєте одно лиш зілля:
Погорду, сміх...
Проклін тобі рідненька нене!
Родила ти мене на гріх!!

Ніхто не йде... бо я привяла,
Ви любите свіженький цвіт!
Мене любили давно, — цвила...
Стоптали — кинули під пліт!

Іду... вже дощик накрапає,
Ах стійте! Хтось на скрипці грає,
Ось тут... погляну до вікон...
Сальон. ^
Вона! Диття пестить, голубить,
Як любить, любить!
Він грає — чуєте —• рояль...
Як жаль...

Ах той, що тут так чудно грає
Любив мене... чи памятає?
Любив, покинув... ах... печаль...
І взяв богату... в них диття...
А я... повія — все життя!

Як хочеться пестить, любить...
Родить — і материю жить...!

Х а! Ха! Ха, ха'
То хто простить мені гріха?

Іде хтось... Кличе: — „Що, підем"? —
— Який старий! Ну щож, підем"? —
Сто марок. — Хай! Дай вин, дай пива,
А я такі учиню дива,
Що й сам діявол не уміє!
Ще кров моя старця загріє!
Паршивий, лисий... ну, ходім !
В розпусти дім!

1921