У океану пустельного, в океану безмежного...

У океана пустынного, у океана безбрежного,
Молча - стоит человек...
В сердце печаль, и сомнения гложут его,
Океану шумящему, бурно - он молвит:


Решите о волны, загадку жизни моей -
Так - измучившее, сердце мое, загадку!
Много мудрецов, терзалось - над нею...
Мудрецов разных, - жизнь познавших, -
И в париках, и в чалмах белых,
И с перьями в шапках, и иных - могущественных -
Голов человеческих - гениальных и прозревших...
О волны - странствующие, и свободой наделенные!
Ответьте - мне смертному, и тленному...
Что - несет в себе человек?..
Как - появился он?.. И куда  держит путь - земной?..
И кто - там, над нами, - в небе вечном - живет?..


Океан - неистово стонет, волны, - быстро, нижут кольца -
В плеске, и шуме - могучем... завывает - северный ветер,
Светятся звезды - далекие и холодные, бегут облака...
Человек - ожидает ответа...






У океану пустельного, в океану безмежного,
Мовчки - стоїть людина...
У серці смуток, і сумніви глинуть його,
Океану шумить, бурхливо - він мовить:


Розв'яжіть про хвилі, загадку життя мого -
Так - змучене, серце моє, загадку!
Багато мудреців, мучилося - над нею...
Мудреців різних, - життя пізнаючих, -
І в перуках, і в білих чалмах,
І з пір'ям у шапках, та інших - могутніх -
Голов людських - геніальних і прозрілих...
Про хвилі – мандрівні, і свободою наділені!
Дайте відповідь - мені смертному, і тлінному...
Що - несе в собі людина?
Як - з'явився він?.. І куди прямує - земний?..
І хто - там, над нами, - у небі вічному - живе?


Океан - шалено стогне, хвилі, - швидко, знизять кільця -
У плескіті, і шумі - могутнім... завивае - північний вітер,
Світяться зірки - далекі та холодні, біжать хмари...
Людина - чекає на відповідь...