Ветка Палестины М. Ю. Лермонтов

(перевод Ольги Липа)

Гілка Палестини


Скажи, о, гілко Палестини:
Де ти росла, де ти цвіла,
У пагорбів яких, долини
Прикрасою ти там була?

Чи в чистих водах у Йордану
Лиш промінь сходу милував,
Чи в ночі вітер гір Лівану              
Тебе сердито колихав?

Молитву тихую читали,
Співали пісні давнини,
Коли листи твої сплітали
Соліма біднії сини?

Чи пальма та жива понині?
Манить у спеку за собою
Вона прохожого в пустині
Широколистою главою?

Або в розлуці безвідрадній
Вона зів'яла, як і ти,
Долинний прах лягає жадно
На  пожовтілії листи?..

Кажи: побожною рукою
Хто у цей край тебе заніс?
Чи сумував він над тобою?
Чи маєш слід горючих сліз?

Чи в божій раті воїн ліпший, 
І був з безхмарним він чолом,
Як небесам завжди догідний  
Перед людьми і божеством?..

Таємнім дбанням невгасима
У золотої знов іконі
Стоїш ти, віть Єрусалима,
Як вірний вартовий святині!

Прозора сутінь, блиск лампади,
Кіот і хрест межі святої…
Все повно світу і відради
Навколо тебе, над тобою.

***
текст оригинала

"Ветка Палестины" М. Ю. Лермантов

Скажи мне, ветка Палестины:
Где ты росла, где ты цвела,
Каких холмов, какой долины
Ты украшением была?

У вод ли чистых Иордана
Востока луч тебя ласкал,
Ночной ли ветр в горах Ливана
Тебя сердито колыхал?

Молитву ль тихую читали,
Иль пели песни старины,
Когда листы твои сплетали
Солима бедные сыны?

И пальма та жива ль поныне?
Все так же ль манит в летний зной
Она прохожего в пустыне
Широколиственной главой?

Или в разлуке безотрадной
Она увяла, как и ты,
И дольний прах ложится жадно
На пожелтевшие листы?..

Поведай: набожной рукою
Кто в этот край тебя занес?
Грустил он часто над тобою?
Хранишь ты след горючих слез?

Иль, божьей рати лучший воин,
Он был с безоблачным челом,
Как ты, всегда небес достоин
Перед людьми и божеством?..

Заботой тайною хранима
Перед иконой золотой,
Стоишь ты, ветвь Ерусалима,
Святыни верный часовой!

Прозрачный сумрак, луч лампады,
Кивот и крест, символ святой...
Все полно мира и отрады
Вокруг тебя и над тобой.