Леся Украинка. Божья искра
К чёрту поэтов! Зачем нам их «гении»?
Кто теперь слушать их рад?
Нас оглушило уж «тихое пение»
«Снов» их, «фантазий», «баллад»!
Слышали мы и ту «скорбь» их «народную»,
Всё то лишь громки слова,
Дом протопить, небось, в зиму холодную
Даже не хватит ума!
Хватит тех плачей! нытьём не поможете.
Спешкою стих ваш звенит...
Слов-то двух толком связать и не можете,
Рифмы ж плести — аж горит!
Вздыхатели:
Нет, не смолкайте, нежнейшие гении,
Всяк из нас слушать вас рад,
Сладко волнует нас тихое пение
«Снов» ваших, «мечт» и «баллад»!
Только зачем эта скорбь и рыдания, —
Мало ль рыдали, скорбев?
Пусть нас волнует, как друга ласкания,
Нежный ваш кроткий напев!
Тьма налегла беспросветным страданием,
Ум и сердца нам мрачит,
Пусть же приветливым, тихим сиянием
Божия искра горит!
Поэт:
Хватит вам, кучка врагов и вздыхателей,
Воздух напрасно стрясать.
Шли б лучше жёлтых домов обитателей
С вашим умом вразумлять.
Видели вы хоть когда-нибудь, братие,
Туч доходящий пожар?
«Божия искра» — то крест, то проклятие,
Дикий и яростный жар.
Ни зажигать тот огонь, ни гасить его
Властен не есть человек,
В ком же хоть искра запала, носить его
В сердце своём будет век!
1895.
Божа іскра
Вороги:
Геть їх, поетів! навіщо їх співи?
Хто тепер слухать їх рад?
Нас оглушили вже «тихі мотиви»
«Снів» тих, «фантазій», «балад»!
Чули ми й тую «громадськую тугу»,
Все то слова голосні,
Хату нагріти в зимовую фугу, –
Навіть на те не судні!
Годі тих співів! і так уже сумно.
Поспіхом спів ваш бринить…
Слова не тямите мовить розумно,
А віршувать – аж горить!
Прихильні:
Ні, не стихайте, солодкії співи,
Всяк з нас їх слухати рад,
Любо колишуть нас тихі мотиви
«Снів» ваших, «мрій» та «балад».
Тільки навіщо той смуток і туга,
Вже ж бо і так ми сумні.
Хай нас колишуть, як пестощі друга,
Ваші лагідні пісні!
Ніч налягла безпросвітним склепінням,
Очі й серця нам тьмарить,
Хай же привітним і тихим промінням
Божая іскра горить.
Поет:
Годі вам, гурт ворогів і прихильних,
Марні слова промовлять.
Краще ідіть научіть божевільних,
Як їм притомними стать.
Бачили ви, як велике багаття
Кида вогонь аж до хмар?
«Божая іскра» – то тяжке прокляття,
Дикий і лютий пожар.
Вогнища того не може людина
Ні запалить, ні вгасіть,
В кого ж запала хоч іскра єдина, –
Вік її буде носить!
1895
Свидетельство о публикации №123090601798