Вона була руда й зеленоока,
Тремтливе серце, ніби галеон,
Її краса буяла ясно в кожнім оці,
І сяйво шкіри нагадало камертон.
Її волосся - спалах блискавиці,
І серед капищ - камера, джет-сет,
Проста модель? Ні, діва білолиця,
В одній особі відьма та аскет.
Прості слова, заглиблені у спогад,
Далекі зморшки, мов пергамент драм,
Вона була проста і загадкова,
Міцна гранітно, щира, як вольфрам.
*Посвята українській авторці, яка живе в Болгарії.
Руда. Зеленоока
© Copyright: Марина Чиянова, 2023
Свидетельство о публикации №123090506421
Свидетельство о публикации №123090506421
Рецензии