Повернуся з вiйни, хоч нікуди я i не уходив.
Бо це саме вiйна увiйшла несподiвано в дiм.
Викликаючи гнів, через розпач, зневіру і подив,
Під сирени виття та незвичний у лютому грім.
Повернуся з війни непоранений, зовні вцілілий,
А з душею у ранах, кривавих на серці рубцях.
Тільки щось без вина від самого повітря сп’янілий,
Бо на запах відчую цей день зі сльозами в очах.
Наче полум’я, те, що ніколи не буде без диму,
Україна стрічає повернення вільних країв.
Я зрадію цьому, я згадаю своїх побратимів,
Та численні пожертви, незмінні війни врожаї.
Обійму своїх рідних, до друзів плечем пригорнуся,
Знову відлік почну мирних днів та щасливих будень.
То все буде колись.. за умови - живим повернуся..
А також головне - перемоги побачивши день...
Повернуся...
© Copyright: Анатолий Тарасовский, 2023
Свидетельство о публикации №123090305999
Свидетельство о публикации №123090305999
Рецензии