Щоранку, муза приходить - до мене...

Щоранку, муза приходить - до мене, - з-за димно-лілових гір...
Красива, спекотна, і витончена - у вишуканому пурпуровому платті,
І щоразу, - приносить із собою - своє кохання -
Її блакитні, - кольори - небесної висоти - очі, -
Яскравий рум'янець, - і білі локони - дивного і розкішного волосся,
Подібно - повітряним хмарам, -
Обрамляють її - похилі плечі, - і прекрасні груди -
Коли я милуюсь її, - проникливими блакитними очима -
Витонченим, миловидним - обличчям, - і чуттєвими згинами -
Граціозного стану, - у мені народжуються -
Палкі любовні почуття, - і душевні натхнення.
Її гарячі губи, - немов літній вітер.
Лобзають - мене, - її струнний - співочий голос -
Пестить мій слух, - а її ласкаві погляди - зігрівають мою душу ...
Але з настанням - вечора, - вона з ніжною усмішкою.
Знову, - віддаляється - у гірську - західну пожежу.
Недбало - торкнувшись, - своєю - мініатюрною крихітною ручкою -
Мої - розвивається - на вітрі - волосся...
І Лягаючи спати, - в очікуванні та стомленні -
Я з нетерпінням чекаю - ранку, - і її - що приходить -
Щодня, - з-за димно-лілових гір...
Пізнаючи з нею - кожен новий день -
Мистецтво – її любовних чар, – і поцілунків.