Юрий Издрык род. 1962 Final balance

я молчу чтобы было немного поменьше крика
я кричу чтобы было немного поменьше пауз
я от мира прячусь чтобы быть не слишком открытым
хотя спрятаться негде - но я всё одно прячусь

эти танцы на тросе убоги как цирк на дроте
богом взвешен был я и признан был легковесным
равновесье возможно только если всё делать против
равновесье возможно коль найдёшь в себе настоящее

я не знаю что во мне настоящее  что не очень
я качаюсь в петле безупречно как кукла вуду
равновесье - оно продолжаться не может вечно
равновесье теряешь сразу как только добудешь

я молчу многозначаще, точно рекламный слоган
я кричу так невнятно как будто полночная птаха
богом взвешен был я и признан был легче бога
бог послал меня в жизнь как посылают ...

бог швырнул меня в жизнь и упрятал концы в воду
бог швырнул меня в жизнь как трупы швыряют в речку
я под ним проплываю и мне его жаль немного -
утоплюсь я в смерти ну а он тонуть будет вечно

FINAL BALANCE

я мовчу щоби було не надто багато крику
я кричу щоби було не надто багато пауз
я ховаюсь від світу щоб бути не надто відкритим
хоч сховатися ніде – та я все одно ховаюсь

всі ці танці на линві убогі як цирк на дроті
богом зважений був я і визнаний легковажним
рівновага можлива лише як постійний спротив
рівновага можлива як зн;йдеш в собі щось справжнє

я не знаю що справжнє в мені ну а що несправжнє
я гойдаюсь в петлі професійно як лялька вуду
рівновага – це те що не може тривати завжди
рівновагу втрачаєш відразу як лиш здобудеш

я мовчу так промовисто наче рекламний слоган
я кричу так невиразно як опівнічна птаха
богом зважений був я і визнаний легшим за бога
бог послав у буття мене як посилають ...


бог в життя мене кинув сховавши кінці у воду
бог в життя мене скинув як к;дають труп у річку
я під ним пропливаю й мені його трохи шкода –
я втоплюсь в небутті ну а він потопатиме вічно