Коли душа сумує
Мабуть, відомо кожному, душа
Від горя і сумує, й гірко плаче,
Тремтить її натягнута струна,
Та сліз ніхто не помічав, одначе.
Душа завжди приховує свій біль,
Нелегко зняти непосильну ношу.
І слово втіхи часом сипле сіль,
Не може приглушити горя ноту.
Не знімуть лихо ні сльоза, ні крик,
Ніхто душі не зможе дати раду.
В біді не допоможе божий лик,
Хоч бачить кривду і підступну зраду.
Коли стискають брили крижані,
Навряд чи допоможе воля божа…
Можливо, біль мине, а може, й ні…
Від нас залежить доля, не від Бога…
Коли душа сумуе
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123083107636
Свидетельство о публикации №123083107636
Рецензии