Сумні думки у голові,
І хмари ходять грозові,
Бентежать точки больові,
Мене лякають…
Ось налітає вітровій,
Немов крилатий звабний змій
Чи віроломний лиходій,
Нудьгує, мабуть…
А я дивлюся у вікно,
Немовби там німе кіно
Про те, що кануло давно
В міфічну Літу.
То прислухаюсь до виття
І хочу чути спочуття,
То знов шукаю суть життя,
Як ніжну квітку…
Перемагаю біль і сон,
Йду за натхненням на балкон,
Включаю тихо саксофон
І завмираю…
А в небі – сяяння зірок,
Чумацький шлях, немов пісок,
Сріблястий місяць, як пророк…
Я все вбираю…
Пишу про все, що є в душі…
А в ній – то вітер, то дощі,
То рвуться у сумні вірші
Тривожні хвилі.
Все є в напружених рядках:
Безсонні ночі, біль і страх,
Війни страшної лють і жах,
Життєві миті…
Я все вбираю
© Copyright: Галина Чехута, 2023
Свидетельство о публикации №123083105479
Свидетельство о публикации №123083105479
Рецензии